Сьогодні день, що нагадує, чому будь-які жорстокі імперії заслуговують на падіння. 81 рік тому радянська влада почала депортацію кримськотатарського народу. Цілий народ вигнали з рідної землі й кинули в дорогу, що стала смертним вироком для тисяч і тисяч людей, для багатьох сімей. Щонайменше третина кримськотатарського народу була втрачена через хвороби, голод, виснаження і знущання. Трагедія, яка стала можливою через злочинну тоталітарну систему й безкарність вождів у Москві. Трагедія, яка ніколи не мала б повторитися. Але сталася ще одна російська окупація Криму у 2014 році, і тепер знову тисячі сімей, на жаль, розділені. Знову треба боротися за свободу та власний дім.
Шануємо пам’ять усіх жертв депортації, цього геноциду кримськотатарського народу. Пам’ятаємо, як важливо, що народ зміг повернутися додому. Працюємо, щоб захистити нашу незалежну державу, усіх наших людей, усю нашу землю.
Крим, як і вся Україна, має бути вільним. Імперії завжди падають.
