Прибирання території

Нарешті морози відступили. Виглянуло сонечко. І кожен , так уже заведено у нас, українців, намагається причепурити своє подвір’я. Ми дуже любимо свій навчальний заклад і намагаємося тримати його і територію навколо у чистоті та порядку. Ото ж і цього року, як дружна сімейка, повигрібали старе листя та траву, обрізали кущі та дерева, попідмітали, побілили навколо школи. Заходиш на подвір’я – і душа радується. Школа жде не дождеться своїх пташат – школярів, які позлітаються до затишного гніздечка.

Центр гуманітарної допомоги

Сьогодні наш НВК став основним центром гуманітарної допомоги у селі Васьківці. Тут випікається щоденно багато кілограмів печива, робляться голубці, вареники, каші з м’ясом, вариться згущене молоко. Всі працівники школи, небайдужі жителі села, колишні і теперішні учні прикладають чимало зусиль, щоб допомогти всім, хто потребує допомоги. Згуртовані, дружні, турботливі , цілеспрямовані ми впевнені, що своєю працею ми теж наближаємо світлий День Перемоги добра над злом. Слава Україні!

Допомагаємо армії

Школа. Моя школа. В ній я пропрацювала майже 30 років. Кожного ранку зустрічала вона мене веселою дітворою, турботливими техпрацівниками, творчими колегами і галасливим дзвоником, який кликав всіх школярів за парти. Наставала тиша – починався урок.Сьогодні теж зранку була тиша. Тиша, яка роздирає душу і стискає серце: пусті коридори, в спортивному залі розіп’ята сітка і поряд купи ганчір’я, в їдальні гора печива, порожні ємності для продуктів… Тиша була недовго Почали сходитися люди: учні, які вже давно закінчили школу, батьки теперішніх учнів, вчителі, небайдужі жителі села. І закипіла робота на кухні, в спортзалі. Робота, яку ці люди роблять не один і не два дні. Робота, яка допомагає наближати перемогу, нашу з вами перемогу. Адже кожен хоче одного – миру і наближає його як може.Слава Україні! Слава нашій нації!