Школа. Моя школа. В ній я пропрацювала майже 30 років. Кожного ранку зустрічала вона мене веселою дітворою, турботливими техпрацівниками, творчими колегами і галасливим дзвоником, який кликав всіх школярів за парти. Наставала тиша – починався урок.Сьогодні теж зранку була тиша. Тиша, яка роздирає душу і стискає серце: пусті коридори, в спортивному залі розіп’ята сітка і поряд купи ганчір’я, в їдальні гора печива, порожні ємності для продуктів… Тиша була недовго Почали сходитися люди: учні, які вже давно закінчили школу, батьки теперішніх учнів, вчителі, небайдужі жителі села. І закипіла робота на кухні, в спортзалі. Робота, яку ці люди роблять не один і не два дні. Робота, яка допомагає наближати перемогу, нашу з вами перемогу. Адже кожен хоче одного – миру і наближає його як може.Слава Україні! Слава нашій нації!
